
Реальність інша. Зміни до КПК України дали слідчим право долати системи логічного захисту, якщо особа відмовляється розблокувати пристрій. Більше того: слідчий має право здійснити пошук і фіксацію даних на телефонах і комп'ютерах безпосередньо під час обшуку — без окремого судового дозволу на доступ до цих даних. Добровільна видача телефона не убезпечує від його вилучення, а лише спрощує доступ до інформації.
Арешт на майно в кримінальному провадженні накладає виключно слідчий суддя за клопотанням сторони (статті 170-175 КПК). Опечатування приміщення під час обшуку — це процедурна дія, а не арешт. Важливо розуміти різницю: арешт може бути накладений навіть на майно осіб, які не мають відношення до злочину і можуть не здогадуватися про це.
Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді і в обсязі, необхідному для досягнення мети. Добровільна видача документів до обшуку не скасовує ухвалу і не зупиняє процедуру. Навпаки: це може призвести до втрати контролю над тим, які саме документи потрапляють до слідства, оскільки обшук все одно відбудеться.
Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимагає складання реєстру документів, що вилучаються. Формулювання «5 швидкозшивачів» або «коробка документів» не відповідає вимогам закону. Без деталізованого опису компанія втрачає можливість оскаржити вилучення конкретних документів і контролювати, що саме потрапило до матеріалів справи.