Більшість MilTech-компаній сприймають експорт як операційне питання: знайти партнера, підписати контракт, відвантажити продукт. Але на практиці експортний контроль військових технологій в Україні — це система рішень, де помилка в будь-якому елементі може заблокувати угоду або створити ризики за ст. 333 ККУ.
Контракт може зірватися. Банк або контрагент можуть зупинити угоду. Державний експортний контроль може заблокувати передачу технології. Тому правильне питання звучить не “як експортувати”. Питання звучить: як підготувати компанію до законного експорту без зриву контракту і ризиків для CEO.
Перша помилка бізнесу — вважати, що експорт дорівнює фізичному вивезенню товару.
Так, класичний експорт — це поставка продукції за кордон. Але це лише частина картини.
У контексті державного експортного контролю експорт включає:
Для MilTech-компанії: експорт = будь-яка передача технології іноземній особі. Це означає, що ризики виникають ще до логістики — на етапі переговорів і демонстрацій.
Є два базові сценарії, які визначають модель дій.
Якщо продукт входить до:
Експорт можливий лише після отримання дозволу.
Це найчастіша і найнебезпечніша ситуація. Навіть якщо продукт не класифікований як військовий, контроль застосовується, якщо:
Це і є catch-all принцип експортного контролю. Висновок: “не в списку” ≠ “можна експортувати без дозволу”
Щоб законно експортувати військові технології, компанія проходить кілька етапів.
Компанія повинна пройти реєстрацію в Держекспортконтролі. Без цього експорт юридично неможливий
Ключове питання:
Помилка тут автоматично переноситься на всі наступні етапи.
У ряді випадків потрібні додаткові повноваження від держави.
Існує кілька варіантів:
Вибір впливає на швидкість масштабування бізнесу.
Це критичний елемент. Компанія повинна мати:
Без цього неможливо отримати деякі типи дозволів.
Режим Defence City, який запрацював у 2026 році, радикально змінив швидкість роботи з експортом.
Для резидентів:
Компанія може обрати:
Важливо: для отримання генеральних або відкритих дозволів необхідна система внутрішнього експортного контролю, яка проходить атестацію. Саме це зараз один із найгарячіших запитів у MilTech.
Проблема рідко виникає в державному органі. Вона формується раніше.
Компанія думає, що продає продукт. Регулятор бачить передачу технології. → угода блокується
Типові кейси:
Це вже може бути експорт
Якщо не визначено:
→ дозвіл можуть не видати
Класична помилка:
→ конфлікт між податками, правами і експортним контролем
Спочатку переговори → потім спроба “узаконити” → угода зривається
Юридичний супровід експорту військових технологій — це не про документи. Це про контроль над рішенням. Модель роботи: ризик → класифікація → структура → контракт → дозвіл → виконання
Найчастіша помилка — звернення після проблеми.
Правильний момент:
Тому що ключові ризики виникають саме на етапі структурування угоди.
Так. Передача програмного забезпечення, доступ до репозиторію або технічної документації вважається міжнародною передачею і підпадає під експортний контроль.
Це правило, за яким контроль застосовується навіть до товарів поза списками, якщо існує ризик військового використання або чутливий кінцевий користувач.
Вартість залежить від типу дозволу:
генеральний — близько 2 550 грн, відкритий — близько 4 250 грн.
Передбачена ст. 333 ККУ.
Це може включати персональну кримінальну відповідальність для керівництва.
Скорочено строки розгляду документів з 6–12 місяців до приблизно 15 днів, але вимоги до реєстрації та дозволів залишаються.
Проводимо аудит експортної моделі MilTech-компаній:
За 15 хвилин розбираємо ваш кейс і визначаємо перші кроки.