Ліцензування військових технологій за кордон: як підписати угоду, не втративши IP і не зламавши комплаєнс

У 2026 для українського MilTech ліцензування за кордон перестало бути “колись потім”: Україна повідомляла про перші воєнні експортні ліцензії, а також про кроки до розгортання експортної інфраструктури в Європі.
Це зсуває фокус CEO/CTO/COO: ліцензійний контракт з іноземним партнером — не “юристи на фіналі”, а конструкція контролю.

Помилка в ліцензії може:

• зупинити угоду на due diligence,
• створити ризики експортного контролю (в т.ч. ITT / intangible technology transfer),
• “віддати” партнеру ядро технології через невдалий scope,
• зробити компанію токсичною для контрагентів через dual-use/санкції.

Ліцензувати військову/dual-use технологію за кордон так, щоб:

1. компанія зберегла контроль над IP і improvements,
2. партнер отримав рівно потрібний обсяг прав для виробництва/інтеграції/збуту,
3. угода проходила експортний контроль і комплаєнс-перевірки.

1) Що саме ви “ліцензуєте” у MilTech (і де гублять контроль)

У MilTech ліцензують пакет, а не “патент”:

• софт/код (управління, навігація, обробка сигналів, аналітика),
• техдокументацію (CAD, BOM, специфікації, техпроцеси),
• know-how (калібрування, налаштування, виробничі режими),
• дані/моделі (якщо є ML-компонент),
• інколи ТМ/бренд.

Типові місця втрати контролю:

• scope “ширший, ніж треба” (модифікація/субліцензія без обмежень),
• improvements не визначені → партнер легально накопичує похідні рішення,
• доступи до репо/доків дали “для інтеграції”, а фактично це вже передача технології за кордон.

2) Експортний контроль MilTech і ITT: “нематеріальна передача технології”

У ЄС dual-use рамка охоплює не лише фізичні товари, а й software/technology та пов’язані дії — включно з технічною допомогою. Окремо Єврокомісія комунікує регулярні оновлення контрольного списку dual-use (Annex I до Reg. 2021/821).

У практиці ITT ризик виникає, коли ви:

• даєте доступ до репозиторію/CI,
• передаєте техдокументацію,
• робите remote-супровід або навчання,
• передаєте право виробництва/інтеграції.

Індустріальні об’єднання в ЄС прямо говорять про проблему правової визначеності для intangible technology transfers (електронних передач софту/технологій).

Український контекст: КМУ затвердив порядок застосування спрощеної процедури розгляду документів щодо дозволів/висновків для міжнародних передач у рамках міжнародних договорів (постанова №6 від 07.01.2026).

Практичний висновок: ліцензія в MilTech проєктується разом із контуром експортного контролю/санкцій/ITT — не “після погодження термшиту”.

3) Три моделі ліцензування: яку обирає CEO/CTO

Модель A. Ліцензія на інтеграцію/використання (без виробництва)
Партнер — інтегратор, ядро і виробництво у вас.
Фокус: доступи, конфіденційність, заборона реверсу, обмеження модифікацій.

Модель B. Manufacturing license (ліцензія на виробництво)
Партнер виробляє за вашою документацією.
Фокус: know-how, аудит виробництва, field-of-use/територія, повернення improvements.

Модель C. Co-development + ліцензія
Реальна спільна розробка.
Фокус: background IP, права на похідні, порядок публікацій/розкриття, ownership результатів.

4) “Скелет” ліцензійної угоди, який витримує due diligence

1) Chain of title (до підписання)
Партнер перевіряє, що ви реально володієте правами на код/документацію/заявки.

2) Scope ліцензії (що дозволено)
Які модулі, які матеріали, які права: використання / виробництво / модифікація / поширення.

3) Field-of-use + Territory + Term
Розводьте військові/цивільні застосування, ринки, території, строки — це головний важіль контролю.

4) Sublicensing
Хто може отримувати субліцензію (EMS, інтегратор, СП), у яких межах і з якими заборонами.

5) Improvements та ownership
Тут найчастіше “віддають” технологію. Зафіксуйте:

• що є improvement,
• кому належать майнові права,
• чи має ліцензіар право включати результат у “ядро”,
• як документується внесок сторін.

6) Confidentiality + режим доступів
NDA + конкретика: категорії даних, доступи підрядників партнера, повернення/знищення матеріалів, заборона публічних згадок без погодження.

7) Export control / sanctions / compliance clauses
Процедура “до передачі”: класифікація, дозволи, end-user/end-use, заборона передачі в ризикові юрисдикції тощо.

5) Типові “провали” в переговорах

• “Worldwide, perpetual, irrevocable” проходить через дедлайн → втрата контролю і проблеми з наступними партнерами.
• Немає правил improvements → партнер стає власником критичних похідних рішень.
• Доступи дали до режиму/контурів → ITT відбулась фактично, а юридично/комплаєнс — ні.
• Chain of title не закритий → стоп угоди на due diligence або конфлікт після старту.

6) Алгоритм підготовки до ліцензії за кордон

1. IP-інвентаризація: що є ядром, що передається, що залишається всередині.
2. Chain of title: передачі прав від команди/підрядників, реєстр компонентів, open-source політика.
3. Режими розкриття: класифікація інформації + NDA під сценарії (партнер/виробник/інвестор).
4. Вибір моделі ліцензії (A/B/C): scope + field-of-use + території + субліцензії.
5. Контур комплаєнсу ITT/dual-use/санкцій: процедури дозволів і контроль доступів.
6. Внутрішнє правило: жодних доступів/доків/репо без мінімального юридичного і комплаєнс-контуру.

Перевірка готовності до ліцензування за кордон: chain of title, структура ліцензії (scope/field-of-use/improvements), режими доступів, ITT/dual-use/санкційний контур.

Перейти на сторінку супроводу ліцензування MilTech.

‍