Імпорт електроенергії фактично став частиною нової моделі енергетичної безпеки України. Якщо ще кілька років тому він сприймався як тимчасовий механізм для покриття пікових навантажень або аварійних ситуацій, то сьогодні це повноцінний елемент стабільності системи.

Як зазначає Ксенія Межова, адвокат практики вирішення спорів Juscutum, український енергетичний ринок увійшов у фазу, коли імпорт перестав бути «пожежним краном» і став інструментом системного балансування.

В умовах війни, регулярних атак на генерацію та мережеву інфраструктуру імпорт електроенергії став фактором економічної передбачуваності. Від нього залежить не лише стабільність об’єднаної енергосистеми, а й фінансове планування бізнесу та інвестиційні рішення.

Нова реальність після синхронізації з ENTSO-E

Ключовим переломним моментом стала синхронізація України з європейською мережею ENTSO-E. Формально це означало технічну можливість імпорту електроенергії з країн ЄС. Але по суті Україна отримала більше — зовнішній енергетичний буфер, який можна залучати за ринковими правилами.

Як вважає Ксенія Межова, саме синхронізація змінила роль імпорту з екстреного рішення на регулярний ринковий механізм. У критичні періоди цей буфер вже неодноразово дозволяв утримати систему від глибших збоїв.

Сьогодні імпорт:

знижує ризик аварій у пікові години,

допомагає утримувати частоту та стабільність ОЕС,

створює додатковий ресурс для балансування,

дозволяє бізнесу працювати без раптових відключень.

Таким чином, імпорт перестав бути винятком. Він став частиною нормальної роботи системи в ненормальних умовах.

Чітка нормативна база — сигнал для інвесторів

Трансформація ролі імпорту була б неможливою без формування чіткої правової рамки.

Сьогодні імпорт електроенергії базується на:

Законі України «Про ринок електричної енергії»

Кодексі системи передачі

рішеннях НКРЕКП, адаптованих до воєнних умов

механізмі аукціонів доступу до міждержавних перетинів, які адмініструються НЕК «Укренерго».

Як підкреслює Ксенія Межова, для інвесторів ключове значення має саме передбачуваність правил. Імпорт більше не є «сірою зоною» чи тимчасовим винятком — він інтегрований у ринкову модель та працює через визначені процедури.

Це важливий сигнал: енергетичний сектор, попри війну, не перейшов у суцільне ручне керування, а продовжує рух у бік європейської інтеграції та процедурності.

Обмеження імпорту: про що не варто мовчати

Втім, імпорт електроенергії не є панацеєю. І це принципово важливо фіксувати — для держави, бізнесу й інвесторів.

1. Фізичні обмеження

Пропускна здатність міждержавних перетинів обмежена технічно. Вона не масштабується без інвестицій в інфраструктуру. Крім того, сусідні держави в межах європейського ринку в першу чергу захищають власний енергетичний баланс.

2. Економічні обмеження

Ціни на імпортну електроенергію залежать від кон’юнктури європейських ринків. У пікові години, коли попит зростає одночасно в кількох країнах, імпорт може суттєво дорожчати.

За словами Ксенії Межової, це означає, що імпорт не може розглядатися як гарантовано дешевий ресурс — його економіка завжди буде волатильною.

3. Стратегічні обмеження

Жодна держава не може будувати власну енергетичну безпеку виключно на зовнішньому ресурсі. Навіть якщо цей ресурс технічно доступний.

У сукупності це означає просту річ: імпорт купує час, але не створює довгострокову стійкість.

Найбільший ризик — ілюзія стабільності

Найбільша помилка, яку Україна може допустити, — сприймати імпорт як довгострокове рішення.

Як зазначає Ксенія Межова, імпорт створює відчуття контролю, але не формує власної енергетичної незалежності. Країни, які робили ставку виключно на зовнішній ресурс, у кризові моменти завжди платили за це або високою ціною, або втраченим часом.

А для України саме час є найціннішим ресурсом.

Внутрішній буфер замість очікування

Україна більше не має розкоші чекати стабільності. Очікування перестало бути стратегією.

Ключове завдання сьогодні — створення внутрішнього енергетичного буфера.

Системи зберігання енергії (BESS / ESS)

Системи накопичення енергії перестали бути технологією «на потім». Вони стають інструментом, який дає можливість управляти ризиком дефіциту та ціни вже зараз.

BESS дозволяють:

акумулювати дешеву електроенергію (у тому числі імпортну),

зменшувати потребу в дорогому піковому імпорті,

підвищувати стабільність мережі,

перетворювати зовнішню залежність на керований ресурс.

Як вважає Ксенія Межова, саме інвестиції у накопичення енергії можуть стати тим фактором, який змінює баланс між залежністю та автономією — не гасінням наслідків, а управлінням системою.

Гнучка генерація

Паралельно зростає значення гнучких генеруючих рішень:

газопоршневих установок,

когенерації,

децентралізованих об’єктів.

Їхня перевага — швидка реакція на зміну навантаження. У кризових умовах гнучкість часто має більшу практичну цінність, ніж масштаб, який не можна оперативно залучити.

Ринки формуються в кризі

Енергетичні ринки не чекають стабільності. Навпаки, вони формуються саме в період турбулентності — через рішення, інвестиції та правила, які закріплюються під тиском реальності.

Як підкреслює Ксенія Межова, ті, хто заходить у сектор під час трансформації, фактично впливають на формування правил гри. Ті ж, хто відкладає рішення, змушені приймати ці правила пізніше — зазвичай на менш вигідних умовах.

Імпорт електроенергії вже продемонстрував головне: Україна живе в новій енергетичній реальності, де стабільність дорівнює гнучкості, резервам і ринку.

Енергетична безпека — це вже не лише встановлена генерація. Це ефективне управління потоками, ризиками та інвестиціями.

Стратегічний висновок

Так, ринок ще формується. Так, ризики залишаються високими. Але саме в таких умовах виникає непропорційно високий потенціал доходності.

Як вважає Ксенія Межова, сьогодні виграють не ті, хто говорить правильні слова, а ті, хто:

будує внутрішні буфери,

інвестує в гнучкість,

не покладається виключно на імпорт,

діє без ілюзій.

Імпорт електроенергії став необхідністю. Але стратегія — це завжди більше, ніж тимчасове рішення.

Україна вже довела здатність інтегруватися в європейський енергетичний простір. Наступний крок — перетворити цю інтеграцію на інструмент власної довгострокової стійкості.

‍

Якщо ви приймаєте рішення в енергетиці (для виробництва, девелопменту, інфраструктури або інвестицій), доцільно оцінити модель не загальними словами, а через ризики та контроль.

Можемо допомогти структурувати:

• регуляторну карту проєкту (імпорт / BESS / гнучка генерація),
• договірну модель із розподілом відповідальності за небаланси та доступ,
• сценарії “стрес-тесту” цін і перетинів,
• контур комплаєнсу та спорів (що реально може стати претензією регулятора/контрагента),
• інвестиційну логіку: де буфер, де залежність, де контроль.