Олександр Мельник
юрист практики Безпеки Бізнесу Juscutum
Використання криптовалюти серед споживачів, безсумнівно, зростає з року в рік, але чи означає це вдосконалення конфіденційності щодо здійснюваних ними операцій та діяльності? Пропоную поринути у дослідження даного питання детальніше.
Криптовалюта представляє собою форму цифрової валюти, захищену за допомогою криптографії та комп'ютерних мереж. За останнє десятиліття криптовалюта пройшла шлях від маловідомого активу до шалено популярної інвестиції. Одним із найпривабливіших факторів, що привернув до криптовалюти значну увагу є те, що ці валюти функціонують поза впливом традиційних централізованих інституцій, таких як уряди чи банки, а здійснення транзакцій відбувається з максимальною приватністю, забезпечуючи напіванонімність покупців та продавців.
Криптовалюта виникла під час Великої рецесії, коли зросла загальна недовіра до централізованих фінансових установ і їхніх повноважень. Користувачі вирішили знайти спосіб децентралізувати фінансову систему, і це стало можливим завдяки технології, відомої як блокчейн.
Блокчейн діє як електронна книга для анонімних цифрових транзакцій, дозволяючи учасникам мережі здійснювати транзакції без прямого контролю централізованих фінансових інституцій.
Протягом багатьох років після створення біткоїна жоден уряд не висловлював занепокоєння щодо необхідності регулювання криптовалют. Відсутність офіційного регулювання призвела до широкого використання криптовалют у світі фінансів, але водночас викликала певні ризики, пов'язані з безпекою та конфіденційністю в цьому новому цифровому фінансовому середовищі.
Станом на III квартал 2023 року cвітова ринкова капіталізація криптовалют становить $1,3 трлн., що є результатом відстеження близько 11 000 криптовалют на 901 біржі. Статистичні дані, отримані в ході дослідження, свідчать про те, що використання криптовалют стрімко зросло за останні кілька років – з 80 млн. користувачів у 2016 році до 420 млн. користувачів у 2023 році.Зростання криптовалют збігається зі збільшенням кількості бірж, додатків для гаманців і підприємств, які приймають криптовалюту як платіжний засіб.
Однак, враховуючи, куди рухається природна еволюція засобів обміну, регулювання здається очевидним і неминучим кроком вперед.
Повернімось до блокчейну. За своєю суттю, ця технологія забезпечує конфіденційність, залишаючись при цьому юридично сумісною і все більш прозорою. Дизайн публічних блокчейнів передбачає, що всі транзакції є доступними для користувачів, а особиста інформація ніколи не розкривається.
Проаналізувати дані, що містяться в реєстрі, непросто, але за допомогою відповідного програмного забезпечення можна отримати велику кількість релевантної інформації про суб'єктів, що беруть участь у транзакціях. Дані є публічними лише в тому сенсі, що кожен може бачити статус транзакції та інші деталі, такі як час транзакції або адреси відправника та отримувача, але вони не містять прямого посилання на особу відправника і одержувача.
У більшості криптовалют, таких як біткойн, користувачам надається пара підписів відкритий/приватний ключ, де відкритий ключ є аналогом імені користувача, а закритий ключ — аналогом пароля, тому наявність даної пари є лише способом реалізації псевдонімів у децентралізованому контексті.
Іншими словами, більшість блокчейнів по суті є псевдоанонімними, а не повністю анонімними. Тим не менш, блокчейн-адреси розкривають особистість їхніх власників лише в тому випадку, якщо власник пройшов KYC – процес верифікації, що застосовується централізованими біржами. Тож варто пам’ятати той факт, що користувачі надсилають і отримують монети, використовуючи адреси відкритих ключів, тобто під час транзакцій біткойн не видно справжніх імен, проте певні дії користувачів можуть зв’язати їх публічні адреси з їхніми справжніми особами іншими способами.
Однак такого рівня конфіденційності часто недостатньо для деяких користувачів, особливо для тих, хто хоче забезпечити повну анонімність своїх транзакцій. Тому існують блокчейн-мережі та приватні монети, які використовують специфічні технології для приховування деталей транзакцій та особистих даних користувачів. Проте варто бути обережними при здійсненні транзакцій з приватними монетами, оскільки вони представляють вищий ризик відмивання грошей/фінансування тероризму, ніж інші криптовалюти. Наприклад, міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей вважає, що використання приватних монет є ключовим індикатором ризику.
Важливо зазначити, що хоча ці функції конфіденційності забезпечують вищий рівень анонімності, вони не є надійними. З розвитком технологій розвиваються і методи аналізу та потенційної деанонімізації транзакцій. Більше того, використання криптовалют, орієнтованих на конфіденційність, викликало занепокоєння в регуляторних колах, що призвело до дискусій про те, як збалансувати права на конфіденційність з необхідністю забезпечення прозорості та безпеки фінансових операцій.
Задля відповідності вимогам регулятора фінансові установи та інші суб'єкти, які надають послуги в індустрії криптовалюти впровадили процедуру "Знай свого клієнта" (Know Your Customer, KYC), які вимагають перевіряти особу своїх клієнтів перед наданням послуг. Хоча правила KYC слугують важливим цілям, таким як запобігання шахрайству, відмиванню грошей та іншим незаконним діям, вони вимагають від людей розкривати приватну інформацію. Проте такі вимоги не сподобались користувачам, оскільки фундаментально суперечать концепції конфіденційності в контексті криптовалют і фінансових транзакцій.
У контексті криптовалют, орієнтованих на конфіденційність, користувачі часто намагаються уникнути або обійти вимоги KYC, щоб зберегти свою анонімність і приватність. Однак регуляторні органи багатьох країн запроваджують більш суворі правила KYC для криптовалютних бірж та інших платформ у зв’язку зі збільшенням користувачів та ринку з метою дотримання законів про боротьбу з відмиванням грошей (AML) та фінансуванням тероризму (CTF), а також недопущення випадків викрадення активів та шахрайських схем. До прикладу візьмемо ситуацію, де групи сервісів обміну віртуальних активів пропонували користувачам анонімний обмін криптовалют з метою сприяння легалізації та відмивання грошей, здобутих незаконним шляхом. Через біржі зловмисники проводили активи, отримані в результаті атак шкідливим програмним забезпеченням (вірусами-шифрувальниками) та онлайн-шахрайства. Проте правоохоронцям вдалось заблокувати інфраструктуру мережі, яка розміщувалася на серверах Сполучених Штатів Америки, країнах Європи та в Україні.
Таким чином, сам по собі процес KYC не сприяє підвищенню рівня конфіденційності. Скоріше, це регуляторна вимога, яка може поставити під загрозу конфіденційність, оскільки вимагає збору та передачі особистої інформації. Протиріччя між дотриманням нормативних вимог і приватним життям людини є предметом постійних дебатів у криптовалютному просторі і в ширшій фінансовій індустрії, яке залишиться актуальним у найближчому майбутньому, оскільки сценарій глобального регулювання криптовалют набув зовсім іншого вигляду і форми.
З одного боку, регулятори дедалі більше стурбовані тим фактом, що популярність криптовалюти користується все більшим попитом для маскування незаконних дій. З іншого боку, постає фундаментальне питання щодо початкової мети створення криптовалют, оскільки головною ідеєю була децентралізація та забезпечення приватності в цьому цифровому середовищі.
Ця дилема відображає важливий аспект криптовалют, який активно обговорюється як серед самої криптоспільноти, так і серед різних фінансових і регуляторних груп. Пошук рішення цього протиріччя та знаходження балансу між захистом від незаконних дій та збереженням приватності залишається однією з головних дискусій на криптовалютному ринку.
Джерело: PaySpace Magazine
.png)
.png)