Коли власник або CEO вирішує закрити енергетичний бізнес, головний ризик — не корпоративна ліквідація як така. Ризик у тому, що компанія може формально «закриватися», але залишатися учасником регульованого ринку: зі звітністю, зобов’язаннями, небалансами, штрафами та можливими спорами.
Як пояснює Олексій Гнатенко, партнер практики вирішення спорів Juscutum, у енергетиці критично працює правило: спочатку коректно завершити регульовану діяльність і анулювати ліцензію — і лише потім проходити державну ліквідацію юридичної особи.
Цей матеріал буде практичним, якщо ви:
Базова рамка ліквідації визначається:
Для енергетичних компаній «зверху» накладаються правила регульованого ринку:
Офіційний сайт регулятора — https://www.nerc.gov.ua/
Це точка, де найчастіше виникають дорогі помилки.
Відповідно до законодавства ліцензія припиняється:
Поки ліцензія чинна, компанія продовжує бути суб’єктом регульованого ринку — навіть якщо вже розпочато процедуру ліквідації в держреєстрі. Це означає: вимоги до звітності, виконання Ліцензійних умов, фінальні розрахунки, ризик перевірок і санкцій можуть зберігатися.
Коротко (для швидкого сканування):
Нижче — практична схема, яка знижує ризик «хвоста» після закриття.
Потрібно:
Практична примітка: важливо, щоб корпоративні документи узгоджувалися з планом регуляторного виходу (анулювання ліцензії), а не жили «окремим життям».
Компанія має:
Саме на цьому етапі, за практикою спорів, найчастіше виникають ризики: від «технічних» зауважень до питання виконання ринкових зобов’язань.
Для електроенергії зазвичай критично:
Для газу типовий перелік включає:
Можливі:
Після:
держреєстратор вносить запис про припинення юридичної особи.
Якщо коротко: небезпечні не наміри «закритися», а неврегульовані зобов’язання, які залишаються юридично живими.
Найтиповіші ризики:
Якщо компанія неплатоспроможна:
На практиці цей сценарій вимагає ще більш точного управління: щоб банкрутство не створило додаткових регуляторних та договірних наслідків для власників/менеджменту.
Нижче — робочий чекліст, який допомагає контролювати процес:
Ліквідація енергетичної компанії з ліцензією НКРЕКП — це не лише корпоративна процедура. Це комплексний регуляторний процес із ринковими зобов’язаннями, ризиками перевірок і потенційними спорами.
Ключове правило, на якому наполягає Олексій Гнатенко, партнер практики вирішення спорів Juscutum:
спочатку коректне завершення регульованої діяльності та анулювання ліцензії — потім державна ліквідація.
Потрібна дорожня карта виходу з ринку під вашу модель (електроенергія/газ/генерація/розподіл)?
Залиште запит — сформуємо план дій, список документів і точки контролю для власника/CEO.
Юридично ліквідація в реєстрі не замінює анулювання ліцензії. Потрібне окреме рішення НКРЕКП.
Компанія може залишатися учасником регульованого ринку з відповідними обов’язками (звітність, виконання ліцензійних умов, розрахунки).
Небаланси, борги перед ОСП/ОСР/ОГТСУ, незакриті договори, штрафи НКРЕКП, процедурні помилки при анулюванні.
Так. Застосовується Кодекс з процедур банкрутства, а НКРЕКП окремо розглядає питання анулювання ліцензії. Можливе примусове анулювання.
Корпоративний старт ліквідації можливий, але безпечною логікою є: паралельно/передусім забезпечити регуляторне завершення діяльності й рухатися до рішення НКРЕКП про анулювання.
Так, у більшості випадків це критично: фінальні розрахунки, небаланси, алокації та статуси учасника ринку можуть “тягнутися” і після старту ліквідації.