Захист інтелектуальної власності у військових розробках: IP-архітектура для MilTech-компаній (Україна + ЄС)

У MilTech ціна юридичної помилки майже завжди більша, ніж в “цивільному” tech. Витік технології, неоформлені права на код або документацію, невдале демо до подачі заявки, “дірки” в договорах із підрядниками чи неврахований dual-use комплаєнс — усе це може зупинити контракт, заблокувати експорт або зробити технологію токсичною для інвестора.

Job To Be Done для CEO/CTO MilTech тут не “зробити патент”. Реальний JTBD звучить так:
побудувати контроль над технологією так, щоб компанія могла комерціалізуватися (Україна/ЄС), масштабуватися, проходити due diligence та не створювати персональних ризиків менеджменту.

Нижче — практична архітектура захисту інтелектуальної власності у військових розробках, яка поєднує IP, контрактну дисципліну та контури комплаєнсу.

1) MilTech і dual-use: чому “просто запатентувати” — погана стратегія

MilTech і dual-use розробки живуть у конфлікті двох вимог:

• ринок / партнер / інвестор очікує прозорого права на технологію (chain of title), можливості ліцензування та масштабування;
• безпека / регуляторика вимагає контролю розкриття, режимів доступу, обережності з публікаціями та міжнародними передачами.

Тому правильна стратегія зазвичай — це портфель режимів: частину — патентуємо, частину — тримаємо як комерційну таємницю (know-how), частину — пропускаємо через “фільтр чутливості” (особливо коли може виникати режим держтаємниці або обмеження на поширення).

2) Що саме є вашим IP у MilTech (і що найчастіше втрачають)

У MilTech IP у MilTech — це не лише патент. Типовий склад активів:

• винахід / корисна модель (технічні рішення);
• програмний код (авторське право + договірні права);
• алгоритми, ML-моделі, датасети (права + режим доступу + ліцензії);
• CAD, креслення, BOM, техпроцеси, калібрування (know-how);
• дизайн (промзразок) — корпус, елементи;
• торговельна марка (назва продукту);
• комерційна таємниця — те, що вбиває перевагу при розкритті.

Найчастіші втрати IP у військових розробках

• Права на ключові модулі “висять” на ФОП/підряднику без належної передачі майнових прав.
• Немає режиму комерційної таємниці → інформація гуляє в презентаціях/демо.
• Прототип показали/описали до подачі заявки → зруйнували новизну (і патент “не підніметься”).
• У держконтрактах не визначено, кому належать покращення (improvements).
• “Експорт” почали з доступу до репозиторію/техдоків → без оцінки dual-use ризиків.

Міні-висновок: перш ніж обирати патент чи таємницю — зробіть інвентаризацію активів і прав.

3) Патент чи комерційна таємниця: як обрати режим

Найпрактичніший підхід — приймати рішення по модулях, а не “по продукту в цілому”.

Таблиця вибору режиму (швидка логіка)

Патентуйте, якщо:

• вам потрібен актив для ліцензування, M&A, інвестора;
• рішення легко копіюється після появи на ринку/полі бою;
• важливо мати юридичний “щит” на зовнішніх ринках (в т.ч. ЄС).

Тримайте як комерційну таємницю (know-how), якщо:

• рішення важко відреверсити з виробу;
• цінність у виробничому процесі, калібруванні, ланцюгу постачання, даних;
• публікація суті рішення створює неприйнятні ризики.

Про “секретний винахід” і патентування секретних винаходів

В Україні існує поняття секретного винаходу/секретної корисної моделі, коли рішення містить відомості, що належать до держтаємниці. Це інший режим охорони з додатковими процедурами та обмеженнями.

Практичний бізнес-висновок: у MilTech не завжди можна або варто робити “стандартне патентування”. Часто спочатку потрібна архітектура режимів розкриття: що можна демонструвати, кому, в якому обсязі, і що взагалі можна подавати на охорону.

4) Chain of title: що перевіряють партнери та інвестори

Коли ви виходите на великий контракт або гроші, ключове питання не “чи є патент”, а:
чи належать компанії права на створене, і чи може компанія законно цим користуватися.

Це і є chain of title.

Мінімальний набір, який має “витримати перевірку”

• реєстр IP/активів (код, CAD, схеми, моделі, датасети, техпроцеси);
• підтвердження авторства/створення (хто, коли, в яких задачах);
• договори з командою/підрядниками з умовами про передачу майнових прав;
• умови про improvements (покращення): кому належать, хто може використовувати;
• політика щодо open-source (щоб не було ліцензійної “міни” під експорт/інвестора).

5) Службові винаходи, команда R&D та підрядники: як не втратити права

У MilTech винаходи часто створюються:

• штатними співробітниками,
• ФОП-контракторами,
• підрядниками/інтеграторами,
• виробниками.

Службові винаходи: що треба мати “в базі”

• механіку повідомлення про створення об’єкта;
• правила фіксації “що створено”;
• умови переходу майнових прав до компанії;
• логіку винагород/процедур (там, де це релевантно);
• дисципліну “не тягнути” сторонні компоненти без перевірки прав.

Підрядники/інтегратори/виробники: типові договірні пастки

• “Ми вам зробили, але права не передали” (або передали частково).
• Відсутні умови про заборону reuse вашого know-how.
• Не врегульовані improvements → підрядник може використати покращення в іншому проєкті.

Практичний мінімум:

• IP assignment або чітка ліцензія з правильним обсягом;
• improvements clause;
• non-use / non-reuse (де потрібно);
• NDA з конкретним переліком конфіденційного + режимом зберігання.

6) NDA для R&D, демо, пітчів і закупівель: як не зламати новизну

У військових розробках витік найчастіше відбувається не через “злом”, а через:

• демо для партнера,
• тендер/закупівлю,
• пітч інвестору,
• презентації підрядникам.

Практичне правило

До будь-якого зовнішнього розкриття — має бути:

• правильний NDA для R&D (для інвестора і для підрядника це різні шаблони),
• контроль того, що саме показуєте (принцип “мінімально необхідного”),
• фіксація версій/документів та доступів.

7) Dual-use та експортний контроль: коли “передача технології” відбувається без експорту

Одна з найнебезпечніших помилок: думати, що експортний контроль — це лише про відправку виробу за кордон.

У dual-use передачою технології може бути:

• доступ до репозиторію,
• передача техдокументації,
• навчання/консалтинг,
• спільна розробка з нерезидентом.

Висновок: стратегія захисту інтелектуальної власності у військових розробках без контуру dual-use комплаєнсу — неповна. Вона може працювати “на папері”, але зламатися в угоді.

8) Ліцензування та партнерства: як зберегти контроль і масштабуватися

Якщо ви виходите в масштабування, вам потрібні “правила гри”:

• exclusive / non-exclusive,
• territory (територія),
• field-of-use (сфера застосування),
• правила субліцензії,
• права на результат спільної розробки.

Для MilTech часто ключовий запобіжник — це field-of-use: ви ліцензуєте технологію в конкретному сегменті/застосуванні, не віддаючи “все і назавжди”.

9) Покрокова модель захисту IP для MilTech-компанії (протокол)

Крок 1. IP-інвентаризація (2–5 днів)
реєстр активів + хто створив + на яких договорах + де зберігається + доступи.

Крок 2. Комерційна таємниця + режим доступу (1–2 тижні)
класифікація інформації, політики, NDA-шаблони, правила доступу/логування (за потреби).

Крок 3. Договори з командою та підрядниками (1–3 тижні)
передача прав, improvements, non-use, open-source policy.

Крок 4. Рішення “патент / таємниця / чутливий режим” по модулях
те, що потрібно для ринку/інвестора — структуруємо; критичне — не розкриваємо безконтрольно.

Крок 5. Ліцензування та партнерства перед угодами
field-of-use, субліцензії, права на спільні результати.

Крок 6. Dual-use та міжнародні передачі: комплаєнс-контур
аудит передач, процедура перевірки перед “дати доступ/відправити файл”.

10) Чеклист для CEO/CTO: 12 питань на цей квартал

1. Є реєстр IP і зрозуміле “ядро” продукту?
2. Усі ключові розробники передали майнові права компанії?
3. Підрядники: improvements + non-reuse прописані?
4. NDA під інвестора і NDA під підрядника — різні?
5. Є режим комерційної таємниці та список конфіденційного?
6. Є правила: що можна показувати публічно?
7. Open-source policy існує і застосовується?
8. Вирішили: що патентуємо, що тримаємо як know-how?
9. Оцінено чутливість щодо держтаємниці/обмежень?
10. У партнерських угодах є field-of-use і права на спільні результати?
11. Розумієте ризики міжнародної передачі dual-use технологій?
12. Є внутрішня процедура “перевірити режим перед передачею”?

FAQ

Чи можна патентувати MilTech-розробки в Україні?
Так, але для частини рішень можуть діяти обмеження та спеціальні режими через чутливість інформації. Перед подачею заявки важливо оцінити режим розкриття та ризики.

Що таке секретний винахід?
Це винахід/корисна модель, що містить відомості, віднесені до державної таємниці, і має спеціальний порядок охорони та використання.

Що важливіше для інвестора: патент чи договори з командою?
Перший фільтр — chain of title: чи належать компанії права на створене. Патент не замінює правильно оформлених прав.

Чи є ризики експортного контролю, якщо не експортуємо виріб?
Так. Ризик може виникати на рівні доступу до коду, техдоків, навчання або спільної розробки з нерезидентами.

Як захистити IP, якщо продукт постійно доопрацьовується “в полі”?
Потрібна дисципліна фіксації змін (хто/коли/за яким завданням) + оновлення реєстру IP та умов щодо improvements.

Оцініть ризики IP-архітектури вашої MilTech-компанії

Якщо ви плануєте:

• залучення інвестора,
• міжнародну передачу технологій,
• масштабування через ліцензування,
• участь у держконтрактах,

варто провести аудит IP-структури до угоди, та стратегічну консультацію з IP та dual-use