Закон України «Про віртуальні активи» прийнято, однак запрацює він лише після прийняття змін до Податкового кодексу України в частині оподаткування операцій з віртуальними активами. Коли це відбудеться, поки невідомо.
Але в різному форматі все ж таки утворюються відносини людей та бізнесу, в основу яких покладено криптовалютні розрахунки.
Це і прості криптовалютні операції всередині бірж (обмін однієї крипти / токенів на інші), і розрахунки (купив-продав), і різні зобов’язання (позика, порука тощо), делікти (обмани, викрадення, шахрайства тощо), судові суперечки, пов’язані із криптовалютними розрахунками. Це, звичайно ж, не вичерпний перелік правовідносин.
Із питаннями, де залучення якогось державного органу не є ключовим, все досить просто:
- у договорах сторони визначають формат виконання зобов’язання, з-поміж іншого і в крипті (є юридичні механізми. Наприклад, юристи нашої компанії ще в 2017 році реалізували проєкт із купівлі-продажу квартири за криптовалюту);
- дуже часто найпростіші криптовалютні операції відбуваються взагалі без будь-якої фіксації обов’язків сторін.
Але проблеми можуть наставати у момент, коли є потреба захистити власні права – через суд, із залученням правоохоронних органів або без цього.
Проблема полягає, власне, у розумінні криптовалютної термінології, її уніфікованого трактування різними органами та використанні уже наявних напрацювань різних інституцій.
Наприклад, у Законі України «Про запобігання відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом» є поняття «віртуальний актив» – цифрове вираження вартості, яким можна торгувати у цифровому форматі або переказувати і яке може використовуватися для платіжних або інвестиційних цілей.
В ЦПК України криптовалюту згадано у визначенні терміна «активи» в контексті корупційних правопорушень та відповідного позову.
А на сайті НАЗК у розділі роз’яснень стосовно декларування надано фактично і пояснення, що таке криптовалюта і що таке блокчейн:
«Криптовалюта як вид віртуальних активів є активом, що створюється, обліковується та відчужується, як правило, в розподіленому реєстрі та не посвідчує майнових та / або немайнових прав власника криптовалюти. Під розподіленим реєстром можна розуміти електронну базу даних, що містить записи про виконані операції і яка формується, зберігається та оновлюється на основі алгоритмів, що забезпечують узгодженість даних між усіма програмно-технічними комплексами, які підтримують функціонування такої бази даних. Іншими словами, криптовалюти – це цифрові (віртуальні) гроші у формі токенів, що створені та обліковуються у розподіленому реєстрі».
Яка ж при цьому проблема постала перед судами та правоохоронними органами?
1) неуніфіковане використання термінології;
2) визначитись, чи вважати криптовалюти та розрахунки за ними – грошовими розрахунками. Іншими словами – чи є у криптовалютних розрахунків грошовий вираз.
Ми дослідили судову практику і з огляду на наш досвід можемо однозначно стверджувати – проблеми є мінімальними.
Суди, наприклад, активно використовують наведену вище термінологію, яка в умовах відсутності єдиного законодавчого регулювання застосовується «за аналогією».
До того ж дуже часто питання «що таке криптовалюта?» взагалі навіть не порушується, а суди a priori вказують, що це – актив у розумінні усіх можливих норм законодавства (справи №№ 466/8512/20, 359/7966/21, 761/33869/21 тощо).
Що дуже важливо: в деяких рішеннях судів міститься наступна думка – обіг криптовалют в Україні не заборонений та законний (справа № 757/36263/20-ц). Це дуже важливо для розуміння загального підходу до регулювання обігу криптовалют в країні, адже є і такі, де крипта прямо заборонена – Китай, Туреччина, Єгипет, Індонезія, Колумбія тощо.
А господарські суди вказують, що криптовалюта в контексті її купівлі за фіатні гроші – це товар (справа № 922/95/20).
Тобто загалом – без адекватного законодавчого регулювання, судова практика, як це зазвичай буває, пішла вперед та сформувала певний підхід до правовідносин, що виникають у зв’язку із використанням криптовалют.
У контексті правоохоронних органів можна також стверджувати, що на даному етапі проблем із трактуванням не виникає. Брак релевантного законодавства, безумовно, відчувається, починаючи із визначення вартості віртуального активу, адже до прийняття закону крипта не є грошима чи іншою цінністю, і закінчуючи інструкціями та методиками для судових експертів.
На практиці такі прогалини вдається усунути, чим можна завдячувати кіберполіції, працівники якої, власне, і уповноважені на ведення подібних справ.
Робота із кіберполіцією може бути обумовлена різними ситуаціями. Наприклад, часто виникають питання щодо шахрайства стосовно власників крипти – громадян України.
Найпоширеніші з них:
1) злам криптогаманця зловмисниками (хакерами), після чого крипта виводиться на інші гаманці;
2) методична робота шахрая, який поступово вводить в оману жертву, отримує доступ до крипти, після чого перераховує її на інші гаманці.
В обох випадках доцільним є звернення до правоохоронців, щоб оперативно «впіймати» викрадені активи. Вимоги правоохоронців при цьому є обов’язковими до виконання будь-якими криптобіржами. Також дуже важливими є оперативність та якісний трейсинг (відстежування руху криптовалюти).
Загалом українські суди та правоохоронні органи пішли значно далі за законодавців та уже зараз забезпечують існування криптовалютного ринку в Україні і захист прав його учасників, за що їм величезна подяка та повага.
Об’єктивно, звернення до суду та / або правоохоронних органів цілком може бути ефективним та не повинно мати складнощів, принаймні у технічних питаннях щодо підходів до розуміння правовідносин, які склались між сторонами.
Автори:
Анатолій Рибачок, керівник практики вирішення спорів Juscutum
Станіслав Борис, радник практики безпеки бізнесу Juscutum
Джерело: Юридична Газета
.png)
.png)