Юридичне структурування defence-компаній в Україні у 2025–2026 роках більше не є питанням зручності чи податкової ефективності. Для бізнесів у сфері оборони це питання виживання, особистої безпеки власників і менеджменту, а також можливості легально працювати з державою, донорами та інвесторами.

Defence-бізнес функціонує в умовах підвищеного контролю, кримінальних ризиків, санкційних режимів і постійної уваги з боку правоохоронних органів. У таких умовах структурна помилка не компенсується договорами, NDA чи комплаєнсом “після запуску”. Вона стає системним ризиком, який неможливо швидко усунути.

Чому defence-бізнес потребує окремого підходу до структури

Підвищені регуляторні та кримінальні ризики

Defence-компанії автоматично перебувають у зоні посиленого контролю. На практиці це означає:

• перевірки походження коштів і джерел фінансування;
• аналіз структури власності та реального контролю;
• оцінку ролі кожного бенефіціара і ключового менеджера;
• ризик кримінальної відповідальності не лише для компанії, а й для фізичних осіб.

Універсальні корпоративні моделі, які працюють у цивільному бізнесі, не враховують специфіку defence-сектора і часто стають причиною проблем уже на етапі перевірок.

Державні контракти і контроль фінансування

Робота з державними замовниками накладає додаткові вимоги до структури бізнесу:

• прозорий і контрольований рух коштів;
• чітке розмежування функцій;
• відсутність конфлікту інтересів;
• підтвердження цільового використання фінансування.

У defence-проєктах структура компанії фактично є частиною оцінки її надійності. Невідповідна модель призводить не лише до штрафів, а й до неможливості укладення або продовження контрактів.

Базові моделі юридичного структурування defence-компаній

Операційна компанія ≠ власник IP

Одна з найпоширеніших і найнебезпечніших помилок — поєднання операційної діяльності та володіння інтелектуальною власністю в одній юридичній особі.

Практично безпечна модель передбачає:

• окрему операційну компанію;
• окремого власника IP (ПЗ, алгоритми, технічні рішення, ноу-хау);
• чіткі ліцензійні відносини між ними.

Це дозволяє:

• захистити ключові технології;
• мінімізувати ризик втрати активів у разі перевірок;
• зберегти гнучкість для інвестицій, грантів і масштабування.

SPV як базовий інструмент defence-проєктів

SPV (special purpose vehicle) у defence-секторі часто є не рекомендацією, а структурною необхідністю.

SPV дозволяє:

• ізолювати окремий проєкт від решти бізнесу;
• обмежити відповідальність;
• забезпечити прозорість фінансування;
• спростити контроль, звітність і аудит.

Особливо це критично для проєктів з державним фінансуванням або високим технологічним ризиком.

Чіткий розподіл ролей між засновниками

У defence-компаніях принципово важливо зафіксувати:

• хто відповідає за R&D;
• хто — за операційну діяльність;
• хто — за взаємодію з державою, партнерами та інвесторами.

Відсутність такого розподілу:

• ускладнює правовий захист у разі перевірок;
• підвищує персональні ризики;
• створює внутрішні конфлікти між засновниками у критичний момент.

Ризики «змішаних» структур

Поєднання цивільного та defence-бізнесу

Одна з найнебезпечніших моделей — ведення цивільної та військової діяльності в межах однієї структури.

Наслідки:

• розширення периметру перевірок на весь бізнес;
• підвищені податкові ризики;
• складність у доведенні цільового використання коштів;
• репутаційні втрати для всіх напрямів діяльності.

У defence-секторі така модель майже завжди працює проти компанії.

Тригери для податкових і правоохоронних перевірок

Змішані структури створюють підстави для:

• сумнівів у реальності господарських операцій;
• претензій щодо трансфертного ціноутворення;
• відкриття кримінальних проваджень щодо посадових осіб.

На практиці саме структурна помилка часто стає тригером перевірки, навіть за відсутності фактичних порушень.

Як юридична структура захищає власників і менеджмент

Корпоративні запобіжники

Коректне структурування має включати:

• обмеження персональної відповідальності;
• чіткі корпоративні процедури;
• прозорий розподіл повноважень;
• механізми внутрішнього контролю і звітності.

У defence-бізнесі це не формальність, а інструмент захисту конкретних людей.

Контроль доступу до технологій і даних

Окремої уваги потребують:

• доступ до технічної документації;
• контроль над вихідним кодом;
• управління ключами доступу та даними;
• юридичне оформлення NDA, ліцензій і прав доступу.

У defence-проєктах втрата контролю над технологіями часто дорівнює втраті бізнесу.

Висновок

Юридичне структурування defence-компаній в Україні — це не стандартна корпоративна процедура, а стратегічне рішення, яке визначає:

• безпеку власників і менеджменту;
• стабільність роботи з державними замовниками;
• можливість залучення інвестицій і донорського фінансування;
• довгострокову життєздатність бізнесу.

У defence-секторі помилки у структурі коштують занадто дорого, щоб виправляти їх постфактум.

‍

Працюєте або плануєте працювати у defence / MilTech-секторі?
Почніть з аналізу юридичної структури — це дозволяє виявити критичні ризики до того, як ними зацікавляться регулятор або правоохоронні органи.

‍